Під час виїзду у Чугуїв ми зустріли пана Віктора, який поділився своєю історією.
«Мені майже 80 років. Ворожа ракета влучила у мою квартиру. Зараз проживаю у добрих знайомих, які прихистити мене. Але я не здаюсь, адже мій єдиний син зараз на фронті, де захищає кожного українця, і це мене заставляє жити й не втрачати надію на краще майбутнє»
Мотивація пана Віктора заставляє нас не зупинятись, а допомагати тим, хто цього потребує.
