Чоловік разом з родиною мешкає в нескореному місті Ізюм, що на Харківщині. Він має семирічну донечку, й до війни мав щасливе життя. З початком повномасштабного вторгнення його сім’я зіштовхнулась з тяжкими випробуваннями, в яких вони разом із сусідами були змушені виживати. Постійні обстріли з градів та авіації зовсім унеможливлювали вихід з підвалу. Відсутність світла та води змушувала ризикувати життям, адже виходити з укриття в пошуках поповнення запасів становило загрозу. Були періоди, коли діти зовсім не бачили сонця, тижнями вдихаючи лише сире запліснявіле повітря підвалу. І навіть в таких умовах вони знаходили вихід. Люди ділилися своїми запасами, разом готували їжу на вогнищі, шукали питну воду.
В інтерв’ю Карітасу Євгеній Вікторович розповів про особливості життя у фронтовому місті, поділився досвідом подолання важких перешкод та як через два тижні постійного перебування в підвалі вийшов зі своєю семирічною донечкою на свіже повітря.
Понад усе ми хочемо миру й добробуту для наших дітей, адже без них все втрачає свій сенс. Віримо, що спільними зусиллями можемо допомогти таким родинам і кожного дня переконуємось в цьому на практиці. Безмежно дякуємо нашим донорам за можливість підтримувати сім’ї, які зараз цього потребують!