Перший Вселенський Собор у Нікеї віддалений від цих подій на 300 років та не має прямого зв’язку з апостолами. Та слова Євангелія цієї неділі своїм змістом відкривають нам її значення, показують як духовний місток між вознесінням Христа та Зісланням Святого Духа.

Отці Першого Вселенського Собору зібрались, щоб пояснити стосунки Ісуса Христа з Богом Отцем. Цей Собор було скликано проти лжевчення олександрійського священика Арія, який відкидав Божество і предвічне народження другого Лиця Св. Тройці, Сина Божого, від Бога Отця, і вчив, що Син Божий є тільки вище творіння. Цю єресь засудили єпископи, які були присутні на цьому першому Вселенському Соборі.

Широко визнано, що кількість присутніх єпископів становила 318 ієрархії, серед них більшість були зі Сходу. У Соборі брали активну участь патріарх Олександрійський Олександр і Антіохійський Євстафій. Були присутніми також папські легати. Святі отці цього першого Вселенського собору походили з усіх регіонів Римської імперії та з християнських спільнот у межах Сасанідської імперії. Учасники приїхали з Олександрії, Антіохії, Єрусалиму, Сирії, Палестини, Фінікії, Аравії, Ассирії, Месопотамії, Кесарії, Сардики, Фесосалії, Карфагена, Індії, Вірменії, Грузії, Калабрії, Дунаю, Галлії (Франція) та інших.

У відповідь на хибне вчення Арія, що Ісус був «створений», Собор стверджував, що Ісус Христос «був народжений, а не створений». У відповідь на хибне вчення Арія, що Ісус був створений з нічого або з чогось іншого, Святі Отці Собору заявили, що Ісус Христос був народжений «з тієї самої субстанції або сутності Отця». Рішення засудити єресь, яку сповідував Арій, і скинути Арія було майже одностайним. Цю постанову прийняли всі єпископи, крім двох. Справді, питання аріанства було їх першочерговою проблемою. Крім того, Святі Отці Собору також займалися встановленням дати святкування Пасхи (Великодня) та оприлюдненням канонів (церковних законів чи постанов) щодо стандартів рукоположення священнослужителів, а також роль дияконів у літургійному житті Церкви.

Святі Отці Першого Вселенського Собору в Нікеї оберігали святу віру від помилок, єресі аріанства і прагнули чітко й адекватно сформулювати стосунки між Ісусом, Сином Божим, і Богом Отцем. Вони підтвердили вірну і повну божественність Христа. Вони стверджували свою віру «в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, народженого від Отця (Єдинородного; тобто від сутності Отця, Бога Божого), Світло від Світла, істинного Бога від істинного Бога, народжений, не створений, одноістотного з Отцем…»

Це кредо або віровчення Нікеї разом із вченням та проголошеннями Константинопольського Собору 381 року допомогло б сформулювати «Нікейсько-Константинопольський символ віри», який східні католики та православні сповідують на кожній Божественній Літургії. Шануймо непохитність Віри Святих Отців Вселенських Соборів.